Годинники жіночі Луч

   А в 1965 році завод починає власну розробку абсолютно нового жіночого наручного годинника, який відповідає точності ходу +/- 30 с за добу. За такою точністю їх можна було відразу віднести до 1-го класу. Новорозроблена модель була укомплектована механізмом з діаметром 18 мм, центральною секундною стрілкою та навіть протиударним пристроєм! Цю модель назвали Луч-1809, яка відрізнялася від усіх існуючих тим, що її механізм за ідеєю мав би стати уніфікованим, на базі якого пізніше збиралися модифікації:

- Луч-1814, з чудовим календарем;

- Луч -1815 з функцією автопідзаводу;

- Луч-1816 з функцією календаря та автопідзаводу;

Пізніше, вже в 70-ті роки саме ці марки беруть як базові для масового виробництва серії нових жіночих видів механічних наручних годинників.

  З 1966 року починається ударне створення нових складних жіночих годинникових механізмів, що мають протиударні пристрої та центральну секундну стрілку, які назвуть «Луч -1809». Крім того, цей механізм стає базовим для випуску жіночого годинника з автопідзаводом а також з календарем. За два наступні роки у світ виходить 36 різних оформлень Луч 1809 року.

  У 1968 році починається випуск серійної моделі на базі механізму Луч-1809 (перший клас точності ходу, діаметр 18 мм) висотою 3,8 мм, з наявністю протиударного пристрою та центральної секундної стрілки. Це був найпередовіший жіночий годинник у своєму роді, оскільки технічні характеристики у них були унікальними, такого годинника в країні ще просто не виробляли.

  1969 рік - почали виробництво першого унікального на той час жіночого наручного годинника з календарем під назвою Луч-1814, на основі якого розроблено 21 модифікацію. Приблизно в цей час вищезазначені модифікації починають комплектуватися оригінальними "гнучкими" браслетами, що дуже сподобалося громадянкам СРСР, адже вони були доступні за ціною і широко представлені в торговій мережі. Регулярно виходив докладний каталог усіх модифікацій та варіантів виконання.

Хоча й обсяги виробництва жіночого годинника в Радянському Союзі сильно поступалися чоловічим, але до 1975 року модель Луч-1809 випускалася по 11 тисяч штук на рік, а Луч-1816 - близько 15 тис. шт. на рік. У 1975 році завод вже виробляє 3,8 млн. жіночих годинників, з яких близько 850 тисяч екземплярів йде на експорт у такі країни як Франція, США, Канада та ін, де їх із задоволенням купують буржуазні панночки. До кінця 70-х на заводі створюється ювелірний годинник - "ЧН-101К" - мікрокнижка з вмонтованим годинником Луч-1800, і "ЧН-103К" - комплект: браслет, корпус і перстень. А наручний жіночий годинник "ЧН-105" або "мотузочка" в корпусі-браслеті був чи не найпопулярнішою моделлю на всій території СРСР і досить тривалий час.

   Взагалі жіночі годинники Луч СРСР зайняли по праву одне з провідних місць у своєму сегменті радянських споживачок, оскільки вони були не дорогі, надійні та привабливі на вигляд. Тому ми також рекомендуємо звернути увагу на цей годинник, оскільки нічого подібного сьогодні в магазинах вже не купити.