часы старые и не очень
Мова:
  • Українська
  • Русский
Часы наручные мужские СССР

 

 

 Годинник наручний чоловічий СРСР.

 
  Ні для кого не секрет, що радянські наручні чоловічі годинники були майже еталоном надійності а також точності ходу, адже майже всі вони збиралися тільки вручну і проходили жорсткий технічний контроль. Та й після другої світової війни в СРСР завезли досить багато годинникового обладнання з окупованих країн гітлерівської коаліції, причому велика частина з виробничих потужностей була швейцарського виробництва, що і дало потужний поштовх в розвитку годинникової ідустрії Радянського Союзу. 
    Взагалі виробництвом наручних чоловічих годинників в СРСР займалося 14 потужних годинникових заводів, які випускали самі відомі марки: «Полет», «Победа», «Восток», «Заря», «Командирські», «Луч» і деякі інші, маловідомі. Та й на деяких приладобудівних заводах теж умудрялися виготовляти годинники, але це як правило було другорядним або допоміжним виробництвом. Загалом за рік СРСР випускав біля 70 мільйонів різних по призначенню годинників! Оце були об'єми!
 З усієї цієї кількості десь по 15 млн годинників йшло щорічно на експорт, причому експортні годинники відрізнялись найвищою якістю, так як в ті часи усьому що продавалося за кордон приділяли особливу увагу і воно проходило дуже жорсткий технічний контроль. Практично всі радянські годинники, які йшли за кордон, були прості зовнішньо, з суворим дизайном, дуже рідко прикрашалися, але при цьому вони збиралися досить якісно, були надійними і мали відносно невелику ціну. В ті часи у громадян багатьох країн світу клеймо «зроблено в СРСР» визивало повагу і користувалося солідним попитом.
  Але були й мінуси: годинникова промисловість Радянського Союзу була наслідком загальних для усієї країни проблем (особливо тих, що були зв'язані з існуванням планової економіки): частенько якість однієї і тієї ж моделі чоловічого наручного годинника могла сильно відрізнятися на різних заводах-виробниках. Саме тому в країні особливо цінували експортні годинники, до яких не могло бути ніяких претензій.
  Крім того в повазі були і ті годинники, які не продавалися в роздрібних магазинах: нагородні та армійські, для виробництва яких пред'являлися сер'йозні техвимоги а також стандарти під час прийомки готової продукції. Хоча дизайн і був на другому плані, і з дорогоцінних металів при виробництві використовували тільки золото і то в обмежених кількостях, а інкрустація дорогоцінним камінням взагалі була в одиничних випадках, тим не менше годинникова індустрія якось примудрялася розвиватися і навіть приймати участь на міжнародних виставках.  
   Відсутність будь-якої конкуренції і боротьби за свого споживача сильно тормозило прогрес і введення нових технологій. Не на руку була і практично повна ізоляція від передових західних виробників годинникового обладнання, що теж пригальмовувало появу нових технологій в галузі. Хоча в деяких випадках радянські інженери примудрялися копіювати кращі швейцарські годинники і навіть ставити їх в масове виробництво, але це часто закінчувалося міжнародними скандалами і подальшим зняттям одіозних моделей з продажу.
  Але на початку дев'яностих років радянська годинникова промисловість практично рухнула, від неї мало що залишилось, багато заводів тупо закрилося, а ті сучасні російські годинники, які випускаються під старими радянськими марками дуже сильно поступаються їм в якості і не факт що коштують своїх грошей. Ось чому вінтажні радянські годинники завжди будуть в ціні не тільки у колекціонерів, але й у рядових громадян, які можуть таким макаром купити наручний чоловічий годинник високої якості по доступній ціні, так як вони практично не ломаються і дадуть фору новим.   Хоча в наш час механічні годинники віддали більшу частину своєї ніші кварцевим чи електронним, на них ще довго буде стабільний попит, так як це не просто прилад, що показує час, а й гарний та цікавий аксесуар.