часы старые и не очень
Мова:
  • Українська
  • Русский
Монеты

  Монети старовинні рідкісні цінні та дорогі, царські і сучасні.

  Взагалі, монета – це металічний грошовий знак(монети бувають золоті, срібні, мідні, з нікелю та інших металів). Крім того, специфічною особливістю будь-яких монет є штемпель, сенс якого підтверджує їх масу, цінність а відповідну вартість.
   Монету можна рахувати повноцінною тільки тоді, коли її лігатура (то есть примусь постороннего металла к монетному) не более 10%.
 
    Поява монет була пов"язана з тим, що умовні гроші (те на що міняли товари) потроху набували функцію оборотних коштів і коштів накопичення. Тому такі засоби потрібно було робити уніфікованими, щоб їх приймали на всій території держави. Саме тому спочатку в такій якості виступали злитки срібла та золота однакової ваги (номіналу). Але з часом встало питання подрібнення таких злитків, їх проби та інше, що визивало деякі незручності та необхідність подальшої стандартизації. Таким макаром івиникають монети.
   Монополію на чеканку монет як правило мала тільки держава в лиці царя, князя, шейха і т.п, одним словом у монарха чи іншого вищого органу країни (сенату наприклад). Основними формами монет була кругла, квадратна а також шестигранна, лицьова сторона монети називалася аверс, а тильна –  реверс. В той час купити монети было просто нереально – вони ще не мали властивостей товару.
  Рахується, що вперше за чеканку монет взялися в Лідії в 7 столітті до нашої ери. Але розквіт монетної справи почався пізніше – вже в Древній Греції і Римі, в якому створили самий перший в світі класичний монетний двір, який був при храмі Юнони-Монети, звідки, до речі і бере свою назву сам термін «монета».
 
Древньоруські назви монет.
В деяких письмових артефактах згадуються кілька назв монет древньої Русі, це куна і ногата, а також є згадки про монети більш мілкого номіналу: резани і вевериці (половина и чверть куни). До речі, трошки пізніше куну перйменували в срібник. Слово куна має один корінь з назвою coin, що на мовах племен Північної Європи також означало «монета». Різана и веверіця – це були частини ( чи обрізки ) куни.
  Ще пізніше з'являється слово гривня – синонім намиста з дорогоцінного металу, яке жінки носили на шиї ( гриві ). Видно пізніше гривньою називали монету, яка вішалася на мотузку, яку в свою чергу носили на шиї, такий собі імпровізований гаманець. Одна така гривня могла бути поміняна на злиток з срібла конкретної ваги. З часом гривньою вже називали саму вагу срібла а не злиток, це було рувним приблизно 200 г. Таким чином 1 гривня кун була рівна 25 кун чи 50 різан чи 150 векш.
  Чеканити свої монети в звичному нам розумінні на Русі починають тільки в X столітті. Матеріалом для чеканки служило срібло чи золото. Їх так і назвали – златники і срібники. На аверсі був зображений великий князь Київської Русі та перший герб - тризуб (його відносять ще до гербу Рюрика). На деяких таких монетах можна прочитати слідуюче: "Владимир на столе, а се его сребро", тобто – це гроші князя Володимира.
 
  З XIII століття вперше з'являється назва рубль, вона видно пішла від самого процесу виготовлення: товстий срібний циліндр чи шестигранник) рубали на однакові більш плоскі куски. Розмір і форма таких кусків могли бути різними в різних містах. Так рублі з Новгороду були більш видовженими і важили 200 грам, а в Києві - имели шестигранну форму і важили 160 грам. Крім того, такі рублі (гривні) могли ділити і на дві частини  - полтіни, чи чотири – четвертаки, чи на більш мілкі монетки – дєнги. Причому їх робили оригінально:  рубльову гривню тупо витягували, рубали на малкі куски, котрі потрібно було розплющити і з двох сторін відчеканити. Таким нехитрим способом з рубля отримували 200 і більше дєнег. Тоді один рубль був рівний 10 гривенникам, а 1 гривенник - 10 копійкам.
  Тоді ще не було монетних дворів в звичному розумінні цього терміну, у кожного князя були свої монетні майстри-ремісники, які також називалися срібниками. Саме їм князь і видавав срібло для виготовлення грошей. Таким чином і з'явилися на світ гроші. Але процес цей було доволі складно контролювати і вже пізніше з'являються постійні грошові двори.
  Цікавий і той факт, що каталог монет говорить про те, що на перших відчеканених дєнгах Дмитрія Донського на одній стороні чеканили його ім'я а на другій, як не дивно, татарський напис, сенс якого до цих пір однозначно не можна трактувати. Одні історики схиляються до думки що це було зв'язано з тим, що руські князі були васалами в татар і платили їм дань, а інші думають, що це скоріше результат торгових відносин зі східними землями, з ціллю більш широкого ходження власних грошей в інших державах (праобраз валюти). Та й сама назва «денга» скоріше за все має східні корені (по типу таньга, тенге і т.д.). І вже до XV століття вага «татарсьої дєнги», рівнялася вазі руської деньги, мало того, років через 50 руські монети стали основною валютою на Волзі. І навіть пізніше, на монетах Івана III, можна було зустріти написи по-татарськи: "Це дєнга московська" чи "Ібан" (тобто Іван).
  Ще пізніше, в часи Василія Темного з'являэться вже класичний напис "государь всія землі Рускія" а ще пізніше - "государь всія Русі". Попадаюьтся і досить дивні написи: наприклад, на монетах періоду правління Василія Дмитровича можна було прочитати біля зображення воїна слово "Рарай".  А на ранніх тверських монетах було написано"сторожа на безумна человека", чи "оставите безумье и живи будете" – на денгах Василія Темного.
       В 1534 г. виникає вже єдина грошова система Русі. Тепер починають чеканити абсолютно нову загальнодержавну монету, яка була вдвоє важчою за деньгу, її назвали копійкою (копійною деньгою), яка ще дуже довго буде самою великою руською монетою. В той час грошова система була слідуючою: копійка ділилася на дві деньги і на чотири полушки.
    А с березня 1704 року згідно указу Петра I починають чеканити срібні рублі. Крім того, випускають і полтиннік, полуполтиннік, а також  гривенник (це 10 копійок), п"ятачок, на якому був напис "10 дєнєг", ну і алтин ( це 3 копійки).
   Ці монеты і були основними (хоча і змінювалися регулярно) аж до початку 20 століття.
 І в наш час ціна монет, особливо старовинних досить солідна, тому є сенс в них вкладати якісь кошти з метою їх примноження, адже антикваріат з часом тільки дорожчає.  Скільки коштує зараз старовинна монета? Це залежить від її номиналу, стану а також від тиражу, яким вона випускалась. Взагалі, з даного приводу є сенс звернутися до оцінщиків антикваріату. В такому контексті цінна монета з часом буде тільки збільшувати свою вартість.
  В нашому інтернет магазині монет ви можете купити рідкі монеты, дорогі, срібні, в нас також є екземпляри царської Росії, мідні і навіть золоті. Наш сайт монет завжди в змозі запропонувати навіть самим прискіпливим клієнтам колекційні монеты онлайн, адже такі раритети набагато цінніші ніж сучасні екземпляри, хоча і на них є певний попит. 
    Ми пропонуємо не тільки римські і візантійські монети, але і царські, російської імперії, в тому числі чеканки Миколи 2, Катерини, польські, Олександра першого та багато інших. 
   Саме в нас можна знайти будь-який раритет на Ваш смак! Звертайтеся і не пошкодуєте!